Вишивка на машинці - Олександра Біла

Завдяки своїй цікавій роботі мені часто приходиться спілкуватися з майстрами, які працюють в різних техніках вишивки. Нещодавно я познайомилася з неймовірно талановитою жінкою Олександрою Білою. Вже понад 15 років як вона захоплюється вишивкою на машинці. На звичайнісінькій швейній машинці ця майстриня творить дивовижні картини.

Мені, як особі особливо зацікавленій, дуже кортіло дізнатися чи можу я цьому навчитися. Без жодної іронії пані Леся відповіла, що цьому може навчитися кожен. Лише треба трохи терпіння. Публікую те, що  мені розказала Олександра Біла.
 

«Саме тоді, у 97-му, я познайомилася з талановитою майстринею Анною Матвіївною Поляковою», - розповідає вишивальниця.- Одного разу вона запросила нас з чоловіком до себе в гості. Я як поглянула на її роботи! Така краса! Як в музеї побувала. Я сказала, що також хочу навчитися так вишивати, на що вона просто відповіла: «Будь-ласка, беріть п’яльця в руки, щось намалюйте і починайте». Я намалювала квіточку, листочки, вдягнула на п’яльця. А в самої, знаєте, руки трусяться, переживаю страшенно чи я правильно роблю. Тепер вона дуже тішиться тим, що я виявилася здібною ученицею.

Одна з перших моїх робіт – це картина «Побачення», яку я подарувала мамі до 70-тиріччя. Колись мама знайшла потріпану листівочку в якомусь журналу. Там була зображена дівчина в українському строї  і козак біля неї. Сидять біля тину, босі, дівчина голову схилила, а хлопець, я так думаю, вмовляє її заміж виходити. І мама каже: «От якби ти, Лесю, таке вишила, бо це подібне моїм батькам». І я вишила. Мамі дуже сподобалося. А під час першої персональної виставки у 2003 році, я отримала багато позитивних відгуків власне про цю картину. Особливо старшим  людям вона була до вподоби, бо картина у стародавньому стилі.

Якщо говорити про сам процес створення картини, то я не рахую себе художницею. Я спочатку збільшую малюнок, потім під копірку переводжу на матеріал, вдягаю на п’яльця і тоді вже починаю вишивати. Якщо працювати не відриваючись, то за тиждень можна закінчити. Наприклад, картинку «Ісус в терновому вінку» я зробила на одному подиху. Взагалі-то я завжди вишиваю з великим задоволенням, але якщо вже так стається, що я втомилася від машинної вишивки, то «відпочиваю» з ручною. Дуже люблю вишивати квіти. А от темного не люблю. Стараюся робити світлі картини. Навіть моя вишита картина «Місячна ніч» все одно не виглядає темною, бо вона засніжена.

Для того, щоб вишивати необхідно мати звичайну швейну машинку. Треба просто зняти лапку, опустити зубці і все – вишивайте - водіть в машинці під голкою тканину в тому напрямку, в якому вам треба. Найголовніше, щоб тканина була дуже добре натягнута на п’яльця, бо інакше зламаєте голку. Нитки використовую звичайні, акрил або поліестер, і міцну тканину.
Захоплюючись вишивкою змалечку, у зрілому віці Олександра Біла вирішила освоїти нову техніку – машинну вишивку. Завдячуючи гарному вчителю та надзвичайно сильному бажанню навчатися, вона за короткий проміжок часу створила понад сотню робіт, організувала персональні виставки та отримала велику кількість схвальних відгуків. Цього року Олександра Василівна святкує неабияку дату - 15 років як вона займається машинною вишивкою у львівському об’єднанні «Джерело».

Я, взагалі-то, вишиваю змалку. У нас у родині всі вишивали. Першими моїми  вчителями були мама і тітка, навчили вишивати хрестиком і гладдю. То напевно вони й прищепили мені любов до цього українського народного мистецтва. Звичайно, перші роботи я вишивала для себе або на подарунки рідним та друзям. Тоді це був просто творчий порив і я не сприймала вишивку як професію. Я і спеціальність вибрала собі суто технічну – технік-оператор обчислювальних машин. Але пристрасть до мистецтва була завжди. Ще коли в школу ходила, то, якщо побачу якійсь гарний візерунок чи картинку, завжди собі перемальовувала. А тепер вишивка – це основне моє заняття,  якщо, звичайно, не рахувати  Університет третього віку, в якому я зараз вивчаю комп’ютер, англійську та польську, займаюся танцями. До речі, чоловік мій любить порівнювати вишивку з танцями. Каже, що машинна вишивка схожа на фокстрот, бо ця робота рухлива і тут постійно треба міняти ниточки.
Анна Матвіївна взагалі-то не лише навчила, дала перші уроки, вона весь час мене наставляла, що дуже важливо, щоб я показувала свої роботи, робила виставки. Але я була не дуже рішучою і вважала, що треба мати трохи більше робіт, хоча б не менше п’ятдесяти. І от, у 2003-му, назбиравши достатню кількість робіт, як хрестиком, так і машинну вишивку, відбулася моя перша персональна виставка у Львові у Шевченківському гаю. Багато було відгуків, організатори були задоволені, а я найбільше. І, коли я говорю, що я учениця Анни Матвіївни, то вона завжди мене перебиває: «Лесю, не кажіть цього, бо ви в мене були лише раз».

Другу персональну виставку у 2008 році я захотіла зробити в школі. Мені хотілося показати своє мистецтво дітям. Бо діточки що бачать те й скажуть. Немає у них лукавості. Я і назву таку придумала: «Несімо злагоду, нам зла не треба, нехай усім всміхаються земля і небо». Це з пісні.

А тепер працюю над третьою, як то кажуть: «Бог трійцю любить». Хочу показати людям побільше нових робіт, можливо щось на сакральну тематику, а потім мені хочеться зробити сімейну виставку з чоловіком. Він у мене художник. Ми постійно ходимо разом на виставки, фотографуємо, що подобається. Інколи навіть боротьба йде між нами за картини чи рами.

На теперішній час моя колекція нараховує 110 робіт, як машинну (картини), так і ручну вишивку хрестиком (рушнички і серветки). Маю вишиті портрети Шевченка (розмір картини 30х40), Франка, Пушкіна. Хочу ще Лесю Українку вишити. А також я і сама тепер маю ученицю, яка вже зробила 3 невеличкі роботи. Мені дуже приємно, що мої картини є в приватних колекціях не лише в Україні, а й в Англії, Росії, Канаді. Коли говорять: «Я дивлюся на ваші роботи і тішуся», - то це для мене найкраща винагорода. Хоча й люблю, коли роблять якісь зауваження, бо тільки так я можу вдосконалюватися».
*****
Фото Ірини Бердаль-Шевчик. 
На фото Олександра Біла та її роботи.
Текст Наталя Скрипниченко

Comments

  1. Красота...каждый день в твоем блоге открываю что то новое для себя!
    Надеюсь что в скором времени мы все увидим что то твое исполненное в этой технике!
    Я, кстати, постоянно мониторя твой блог сегодня и сама тут зарегилась! Так что добро пожаловать! И помоему, если мне это удалось, я уже стала твоим постоянным читателем! Проверишь?

    ReplyDelete
    Replies
    1. Ольчик, а мне казалось ты под другим именем раньше писала. :)) Шифровальщица!!
      Эту технику обязательно опробую, очень хочется! И конечно же покажу.

      Delete
  2. Я просто в прошлые разы писала через жж, а сейчас я уже тут! Вместе с Вами! Помоему тут гараздо уютнее....как то по домашнему!

    ReplyDelete
  3. Надо же, какая красота! Даже не верится, что такое можно сделать на обычной машинке!

    ReplyDelete
  4. Ух ты!!!Как же красиво!!!!!

    ReplyDelete
  5. одно слово-Шикарно!

    ReplyDelete
  6. Если честно, то наверное очень сложно такому научитса, если хочетса результата за несколько дней))) но очень интересное решение

    ReplyDelete
    Replies
    1. Невероятная красота. Каждый раз поражаюсь умению наших украинских мастериц, сотворить такое чудо на обыкновенной швейной машинке, казалось бы невозможное - а ведь возможно! Восхищаюсь.

      Delete

Post a Comment

Цитата дня