Обухівський рушник

14 листопада українці відзначали 100 років з дня народження Андрія Малишка. Український поет лишив по собі близько півтори сотні пісень, яків же давно вважають народними. Своєї популярності вони не втратили і донині, а виконати їх вважають за честь корифеї української естради. Андрій Малишко мав тонку та раниму душу, природний талант. Ще з дитинства майбутній поет підсвідомо вбирав звичаї народу, його духовне багатство, красу рідної мови, щоб потім створити свою оригінальну, чарівну поезію. «Білі каштани», «Пісня про вчительку», «Пісня про Київ» вже давно підкорили наші серця. Візитівка поета – «Пісня про рушник», яка стала гімном материнської любові. У цій сповіді ліричного героя матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвої дороги.

Не даремно великий поет згадав про рушник, адже саме рушник став своєрідним стрижнем усього суспільно-духовного життя Обухівського краю і основою герба міста.

Унікальність обухівського рушника полягає у тому, що він демонструє традицію двобічної вишивки. Обидві сторони однакові. Уцьому закладена глибинна народна мудрість: у людини повинно бути все гарно не тільки з лиця, видимої сторони (наші вчинки), а й з невидимої (наші думки).

Обухівські рушники генетично пов'язані з полтавськими, проте мають ряд особливостей. Основу композиції тут, так як і на полтавських, становить дерево-вазон, проте його зображення грубіше, різноманітні фанастичні квіти замінені узагальненими квітами-листками. Дерево життя відображає триєдність світу - підземного, земного і небесного. Підземний - це наш фундамент, наші предки, яких ми повинні пам'ятати. Далі йде теперішній земний світ батьківського покоління. І вгорі квітка, вогонь життя, наше майбутнє, наші мрії, які спрямовані у небеса. Дерево на обухівському рушнику дуже часто має квітку посеред стовбура. Композиції протилежних кнців рушника тут з'єднані ламаними гілками.

Техніки вишивання також грубі та маловаріативні. Це переважно безкінечники, виконані двосторонньою штапівкою, що чергуються з грубими "качалочками", а простір орнаментальних мотивів заповнюється "рушниковими швами". Такі рушники мали ширину 40-50 см, довжину близько 2 м і вишивалися переважно червоними нитками.

До ювілею поета київська майстриня Маріанна Бойко створила текстильну ляльку - образ матері Андрія, образ простої української жінки, котра любить свою батьківщину, своїх дітей і хоче їм кращої долі. В руках у неї недошитий рушник, на якому зображена варіація того самого неповторного обухівського дерева життя. Лялька виготовлена із сучасних та старовинних матеріалів. Майстриня намагалася відобразити костюм того часу, зберігаючи орнамент і кольорову гамму регіону поета.

Зараз обухівські рушники відомі далеко за межами Малишкового краю чи, навіть, України. І я впевнена, що краса цих виробів, багатство їхніх орнаментів та візерунків, розмаїття технік, неповторна регіональна своєрідність буде милувати око ще не одне століття.